сопор
со́пор
-а, ч.
Глибока пригніченість свідомості з втратою довільної та збереженням рефлекторної діяльності; подальше пригнічення свідомості призводить до коми.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сопор — (мед.) сплячкість, див. соня Словник чужослів Павло Штепа