спеціальний
спеціа́льний
-а, -е.
1》 Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. Спеціальний випуск газети.
|| Який чимсь вирізняється з-поміж інших; не такий, як інші; особливий.
|| рідко. Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву.
Спеціальна педагогіка — наука про виховання і навчання дітей з вадами психофізичного розвитку.
Спеціальний кореспондент — співробітник газети, журналу і т. ін., якого редакція посилає куди-небудь із певним завданням.
Спеціальні школи — навчально-виховні установи для дітей з вадами психофізичного та фізичного розвитку.
2》 Який стосується окремої галузі науки, техніки, мистецтва і т. ін.; признач. для спеціалістів у цій галузі.
Спеціальна освіта — освіта (вища або середня), що дає певну спеціальність.
Значення в інших словниках
- спеціальний — спеціа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- спеціальний — СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. До приїзду дорогого гостя будувалися спеціальні рублені покої в старій розкішній діброві (Іван Ле); Спішним порядком будувалася спеціальна залізнична вітка... Словник української мови у 20 томах
- спеціальний — спеціа́льний (лат. specialis) 1. Виключно для чогось призначений. 2. Пов язаний з окремою, відособленою галуззю суспільного життя, властивий тій чи іншій спеціальності. Словник іншомовних слів Мельничука
- спеціальний — ОСОБЛИ́ВИЙ (який має певне, відмінне від інших призначення, завдання), СПЕЦІА́ЛЬНИЙ. Особливий відділ; Спеціальний загін. ФАХОВИЙ (пов'язаний з яким-небудь фахом), СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, ПРОФЕСІЙНИЙ, ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ. Фаховий рівень; Спеціальна література. Словник синонімів української мови
- спеціальний — СПЕЦІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Признач. виключно для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення. До приїзду дорогого гостя будувалися спеціальні рублені покої в старій розкішній діброві (Ле, Наливайко, 1957, 222)... Словник української мови в 11 томах