1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спочилий

спочи́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до спочити 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спочилий — спочи́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спочилий — див. новоспочилий Словник церковно-обрядової термінології
  3. спочилий — СПОЧИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до спочи́ти 1. Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Іван Ле); До тебе муж твій пишний доторкнеться, Зо сну розбудить, – і спочилі руки Йому простягнеш для обіймів ти (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  4. спочилий — СПОЧИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спочи́ти 1. Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Ле, Наливайко, 1957, 113); До тебе муж твій пишний доторкнеться, Зо сну розбудить, — і спочилі руки Йому простягнеш для обіймів ти (Рильський, II, 1960, 91). Словник української мови в 11 томах