стадо

ста́до

-а, с.

1》 Група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об'єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо).

|| Взагалі велика група яких-небудь тварин, птахів, риб і т. ін., які тримаються разом.

|| стадами, у знач. присл. У великій кількості.

2》 тільки одн. Загальне поголів'я сільськогосподарських тварин того самого виду.

3》 Перехідна форма суспільної організації, типова для раннього періоду первіснообщинного ладу.

4》 перен., зневажл. Велика неорганізована несвідома група людей.

Стадо баранів перен. — про людей, які сліпо, без роздумів ідуть за ким-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стадо — (група свійських тварин одного виду) (про велику рогату худобу в русі) череда, (коней) табун. Словник синонімів Полюги
  2. стадо — ста́до іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. стадо — СТАДО – ЧЕРЕДА – ТАБУН – ОТАРА Стадо. Група тварин (переважно одного виду, віку тощо), які пасуться разом; узагалі велика група якихось тварин, рідше птахів, риб, які тримаються разом, а також переносно: оленяче стадо, стадо кіз, гусяче стадо... Літературне слововживання
  4. стадо — (корів) череда, (коней) табун, (овець) отара, ватага, (птахів) зграя; П. юрба, натовп; п! ГУРМА, ГУРТ. Словник синонімів Караванського
  5. стадо — див. багато Словник синонімів Вусика
  6. стадо — (вовків) зграя, (коней) табун, табунець, (людей) юрба, юрма, гурма, тлум, (овець) отара, турма, (птахів) стая, (риби) косяк, ярчак, (худоби) череда моск. отара Словник чужослів Павло Штепа
  7. стадо — СТА́ДО, а, с. 1. Група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об'єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо). Словник української мови у 20 томах
  8. стадо — ГРУ́ПА (кілька тварин, птахів, що тримаються разом), ГУРТ, КУ́ПА, ГУ́РМА́ діал. Група китів; Собаки збіглися з усієї економії і.. ловили зубами кістки, що гості шпурляли на їх гурт (І. Словник синонімів української мови
  9. стадо — СТА́ДО, а, с. 1. Група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об’єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо). Без пастуха вівці не стадо (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах