старожильці

старожи́льці

-ів, мн., іст.

Категорія залежних селян у Півн.-Східній Русі, які здавна жили на землях феодалів і вважалися прикріпленими до цих земель.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me