1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стогнати

стогна́ти

стогну, стогнеш, недок.

1》 Видавати протяжливі жалібні звуки від болю, туги і т. ін. (про людей).

|| Видавати крик, подібний до таких звуків (про тварин).

|| Видавати жалібний крик (перев. про птахів); квилити.

|| перен. Утворювати протяжний шум, гул, що нагадує стогін.

|| безос.

|| перен. Видавати жадібну мелодію (про музичний інструмент).

|| перен. Сповнюватися стогоном, гулом.

Душа [аж] стогне — хтось відчуває сильний жаль, тужить, журиться.

2》 Говорити зі стогоном, жалісливо, протяжно.

|| перен., розм. Скаржитися, нарікати.

3》 перен. Страждати, мучитися під гнітом кого-, чого-небудь.

Стогоном стогнати — а) сповнюватися галасом, лементом або розмовами про кого-, що-небудь; б) дуже страждати, мучитися, зазнаючи гноблення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стогнати — стогна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стогнати — Скиглити, охати, охкати; (- птахів) квилити; П. скаржитися, нарікати; (в ярмі) страждати, поневірятися. Словник синонімів Караванського
  3. стогнати — СТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, недок. 1. Видавати протяні жалібні звуки від болю, туги, напруження і т. ін. (про людей). Занедужала панночка. Словник української мови у 20 томах
  4. стогнати — Не кожен, що стогне, слабий. Не кожний хворий, хто вдає із себе хворого. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. стогнати — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. стогнати — Стогна́ти, -гну, -гнеш, -гне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стогнати — СТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, недок. 1. Видавати протяжливі жалібні звуки від болю, туги і т. ін. (про людей). Занедужала панночка. Словник української мови в 11 томах
  8. стогнати — Стогнати, -гну, -неш гл. Стонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. ЗОЮР. І. 147. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Під ним (змієм) земля тілько стогне. ЗОЮР. II. 30. Словник української мови Грінченка