1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сторопіти

сторопі́ти

-ію, -ієш, док., розм.

Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторопіти — сторопі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сторопіти — СТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо. Питання було таке несподіване, незрозуміле, що мати .. сторопіла (Л. Яновська); Вигляд у Максима був такий, що Настя сторопіла (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  3. сторопіти — РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. сторопіти — СТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо. Питання було таке несподіване, незрозуміле, що мати.. сторопіла (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. сторопіти — Сторопіти, -пію, -єш гл. = сторопитися. МВ. ІІ. 203. Словник української мови Грінченка