1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стріла

стріла́

-и, ж.

1》 Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, що його використовують для стрільби з лука.

|| Те, що нагадує своєю формою такий стрижень.

|| перев. мн., перен. Гострі, їдкі, дошкульні слова, фрази, спрямовані проти кого-, чого-небудь.

Громова стріла — кам'яний зливок, який утворився в піску від удару блискавки.

Пускати стрілу — гостро дошкуляти, досаждати комусь словами, діями з приводу чого-небудь.

Стріла Амура (Купідона); Купідонова стріла — символ кохання (від зображення міфологічного бога кохання Амура з луком і стрілами).

2》 Назва довгих вузьких деталей і частин у різних механізмах, приладах, апаратах.

3》 Рухома частина деяких підіймально-навантажувальних машин і споруд.

4》 Те саме, що стрілка 3), 4).

5》 у знач. присл. стрілою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стріла — стріла́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири стріли́ Орфографічний словник української мови
  2. стріла — див. ШПИЧАК; (дороги) П. стрічка; (вогняна) ІД. блискавка; (баштового крана) р. рука; (готичного храму) шпиль; стрілка, стрілиця. Словник синонімів Караванського
  3. стріла — СТРІЛА́, и́, ж. 1. Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (І. Словник української мови у 20 томах
  4. стріла — И, ж. 1. злоч. Зустріч, на якій відбувається вирішення справ і суперечок злочинних кіл суспільства. Почалася штурханина, Семпльованому дали у вухо, Павуку — в носа; і обидвом набили «стрілу» — складне соціальне явище, де вирішуються проблеми пацанів... Словник сучасного українського сленгу
  5. стріла — (-и) ж.; мол. 1. Те саме, що стрілка 1. Словник жарґонної лексики української мови
  6. стріла — леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́). Дуже швидко бігти, їхати (перев. прямо, нікуди не звертаючи). Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький); Кінь летить стрілою з-за гори в село (С. Фразеологічний словник української мови
  7. стріла — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
  8. стріла — Стріла́, -ли́, -лі́; стрі́ли, стріл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. стріла — СТРІЛА́, и́, ж. 1. Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Фр. Словник української мови в 11 томах