1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сірка

сі́рка

-и, ж.

1》 Проста речовина хімічного елемента Сульфуру; найчастіше – лимонно-жовті кристали; використовують для виробництва сульфатної кислоти, гуми, у піротехніці, медицині, сільському господарстві, виноробстві та ін.

2》 Жовта жирна речовина, яка утворюється на стінках вушного каналу.

3》 розм. Те саме, що жиропіт.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сірка — сі́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сірка — СІ́РКА, и, ж. 1. Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Шістнадцятий елемент [періодичної системи Д. І. Менделєєва] – сірка. Словник української мови у 20 томах
  3. сірка — S, хіміч. елемент з атомним числом 16; тверда речовина, неметал; при кімнатній темп. стійкою алотропною формою є с. ромбічна — світло-жовті кристали густиною 2,07 г/см3; при нагріванні... Універсальний словник-енциклопедія
  4. сірка — не ви́курити і ла́даном (сі́ркою) кого. Ніяк не можна вигнати кого-небудь звідкись. — Та часом і свій брат, запорожець, як було вбереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мирний); // Ніяк не можна змусити поступитися чим-небудь. Фразеологічний словник української мови
  5. сірка — ЖИРОПІ́Т (речовина, що становить суміш виділень сальних і потових залоз вівці), СІ́РКА розм. Цілоденне мекання, духота, запах сірки, жиропоту, крові, карболки (О. Гончар); Треба тую сірку брать, що з вовни, та волам шиї парить, щоб погоїлись (казка). Словник синонімів української мови
  6. сірка — Сі́рка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сірка — СІ́РКА, и, ж. 1. Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Шістнадцятий елемент [періодичної системи Д. І. Менделєєва] — сірка. Словник української мови в 11 томах
  8. сірка — Сірка, -ки ж. 1) ум. отъ сіра. Ном. № 14298. 2) Сѣрка къ ушахъ. Словник української мови Грінченка