1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тибетці

тибе́тці

-ів, мн. (одн. тибетець, -тця, ч.; тибетка, -и, ж.).

Один з найстародавніших народів Центральної Азії, корінне населення Тибету; окремі представники цього народу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тибетці — ТИБЕ́ТЦІ, ів, мн. (одн. тибе́тець, тця, ч.; тибе́тка, и, ж.). Один з найстародавніших народів Центральної Азії, корінне населення Тибету; окремі представники цього народу. Свого часу тибетці в боротьбі проти англійських колонізаторів застосовували бамбукові гармати (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. тибетці — Автохтонне населення Тибету, провінцій Цінгай, Сичуань, Юнань (Китай); бл. 4,6 млн.; мови тибетські. Універсальний словник-енциклопедія