1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тридцятеро

три́дцятеро

-тьох, числ. збірн.

Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками у множині).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тридцятеро — три́дцятеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  2. тридцятеро — Тьох, -тьом, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, школярів, селян. Пор. двоє. Літературне слововживання
  3. тридцятеро — ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). Словник української мови у 20 томах
  4. тридцятеро — Три́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тридцятеро — ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині). Словник української мови в 11 томах
  6. тридцятеро — Тридцятеро числ. Тридцать душъ, штукъ. Тридцятеро й троє на подвір'ячко твоє. Чуб. У тридцятеро. Въ тридцать разъ. Та взяла вже тепер шовку у тридцятеро, чи що, та й обмотала знов. Рудч. Ск. II. 70. Словник української мови Грінченка