1. Великий тлумачний словник сучасної мови

труїти

труї́ти

трую, труїш, недок., перех.

1》 Знищувати, морити отрутою і т. ін.

|| Умертвляти когось отрутою.

|| Додавати до чогось отрути, просочувати, насичувати щось нею.

|| розм. Завдавати комусь шкоди, спричиняти захворювання.

2》 перен. Позбавляти когось душевного спокою, рівноваги; спричиняти страждання.

|| Хвилювати, бентежити.

3》 перен. Робити неприємним, безрадісним.

|| Послаблювати вияв якогось позитивного почуття.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. труїти — труї́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. труїти — ОТРУЮВАТИ; (щастя) затьмарювати; (кров цілунком) збуджувати, запалювати. Словник синонімів Караванського
  3. труїти — див. нищити Словник синонімів Вусика
  4. труїти — ТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, недок., кого, що. 1. Знищувати, морити отрутою і т. ін. – Ми зрубуємо кущі, палимо їх, а коріння з філоксерою труїмо отрутою в землі (М. Коцюбинський); – Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П. Словник української мови у 20 томах
  5. труїти — ТРУЇ́ТИ (знищувати отрутою; насичувати щось отрутою тощо); ОТРУ́ЮВАТИ, МОРИ́ТИ (тільки знищувати); ЗАТРУ́ЮВАТИ (робити щось отруйним). — Док.: отруї́ти, затруї́ти. — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П. Словник синонімів української мови
  6. труїти — Труї́ти, трую́, тру́їш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. труїти — ТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, недок., перех. 1. Знищувати, морити отрутою і т. ін. — Ми зрубуємо кущі, палимо їх, а коріння з філоксерою труїмо отрутою в землі (Коцюб., І, 1955, 203); — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
  8. труїти — Труїти, трую́, -їш гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака. Лебед. у. Словник української мови Грінченка