1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тупоголовий

тупоголо́вий

-а, -е, розм.

Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень.

|| у знач. ім. тупоголовий, -вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупоголовий — тупоголо́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. тупоголовий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  3. тупоголовий — див. тугодум Словник чужослів Павло Штепа
  4. тупоголовий — ТУПОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень; // у знач. ім. тупоголо́вий, вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина. – Любий товаришу, ваш винахід проб'є тім'я тупоголовим (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  5. тупоголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. тупоголовий — ТУПОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень; // у знач. ім. тупоголо́вий, вого, ч. Нерозумна, некмітлива людина. — Любий товаришу, ваш винахід проб’є тім’я тупоголовим (Донч., II, 1956, 335). Словник української мови в 11 томах