1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тяж

-а, ч.

1》 Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа.

2》 Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню.

3》 Частина м'язів, за допомогою якої вони з'єднуються з кістками і приводять їх у рух; сухожилля.

4》 заст. Вагітність.

Зайти у тяж — завагітніти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяж — тяж: — В тяжі́: вагітна [10] — вагітність [38] Словник з творів Івана Франка
  2. тяж — тяж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. тяж — Тяжа, вагітність, тягітність Словник чужослів Павло Штепа
  4. тяж — ТЯЖ, а́, ч. 1. Ремінь або мотузка, що з'єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа. 2. Велике дерев'яне кільце, яким з'єднують плуг і колішню. Словник української мови у 20 томах
  5. тяж — тяж вагітність (ст) ◊ в тя́жі <�бу́ти> бути вагітною (ст): – Якби щось грозило, я її звідтам витягну. Дай мені адресу. А зрештою, може, вона таки поїде ще до Відня. – Ах, там кожний дбає тепер про себе..., чорт тобі буде опікуватись самітньою жінкою в тяжі (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. тяж — ВАГІ́ТНІСТЬ (стан жінки в період розвитку плоду в її організмі), ТЯЖ заст., ВАГОТА́ діал. Під час вагітності з'являються плями на обличчі; Інша молодиця у тяжу знидіє, зчорніє, а ця ще краща робиться (Дніпрова Чайка). СУХОЖИ́ЛЛЯ анат. Словник синонімів української мови
  7. тяж — ТЯЖ, а́, ч. 1. Ремінь або мотузка, що з’єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса для вирівнювання руху екіпажа. 2. Велике дерев’яне кільце, яким з’єднують плуг і колішню. Словник української мови в 11 томах
  8. тяж — Тяж, -жу м. 1) = ужва 2. Вх. Зн. 72. 2) у тяжі́, у тяжу бути, ходити. Быть беременной. Я в тяжу. О. 1861. XI. 30. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити. Н. Вол. у. Зайти в тяж. Забеременѣть. Драг. 260. Словник української мови Грінченка