тібетці
тібе́тці
-ів, мн.
Народ, корінне населення Тібету.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тібетці — ТІБЕ́ТЦІ, ів, мн. (одн. тібе́тець, тця, ч., тібе́тка, и, ж.). Один з найстародавніших народів Центральної Азії, корінне населення Тібету; окремі представники цього народу. Свого часу тібетці в боротьбі проти англійських колонізаторів застосовували бамбукові гармати (Наука.., 10, 1973, 48). Словник української мови в 11 томах