тібетці

тібе́тці

-ів, мн.

Народ, корінне населення Тібету.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тібетці — ТІБЕ́ТЦІ, ів, мн. (одн. тібе́тець, тця, ч., тібе́тка, и, ж.). Один з найстародавніших народів Центральної Азії, корінне населення Тібету; окремі представники цього народу. Свого часу тібетці в боротьбі проти англійських колонізаторів застосовували бамбукові гармати (Наука.., 10, 1973, 48). Словник української мови в 11 томах