1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тіснити

тісни́ти

-ню, -ниш, недок., перех.

1》 Робити тісним, вузьким, позбавляти місця, простору те, що пролягає де-небудь.

|| перен. Позбавляти відчуття легкості, невимушеності, містячись близько біля кого-небудь, бути завадою, перешкодою для когось.

2》 Наближаючись, підходячи близько, впритул, примушувати відходити, відступати з певного місця; відтісняти.

|| Примушувати (ворога) відступати, відходити з зайнятих позицій.

|| перен. Обмежувати сферу розповсюдження, заміняти собою, результатами своєї діяльності.

3》 перен. Переслідувати, гнітити (у 2 знач.).

|| Гнобити.

4》 Стискати (груди, серце і т. ін.), спирати дихання, не давати, заважати вільно дихати.

|| безос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тіснити — тісни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тіснити — (ворога) тиснути, відтискати, гнати, налягати <�напирати> на кого; П. гнітити, утискати; (груди) стискати, давити. Словник синонімів Караванського
  3. тіснити — (віддих) спирати, сперти, поспирати, (черевик) мулити, муляти, змулювати, змулити, намулювати, намулити, понамулювати, див. гнітити, пригнічувати, нагнітати, пресувати, репресувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. тіснити — ТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., кого, що. 1. Робити тісним, вузьким, позбавляти місця, простору те, що пролягає де-небудь. Вузьку, покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці, маленькі, темні (М. Коцюбинський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. тіснити — ГНОБИ́ТИ (не давати вільно жити, розвиватися; завдавати матеріальних і моральних утисків), ПРИГНО́БЛЮВАТИ, ГНІТИ́ТИ, ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, УТИ́СКУВАТИ, УТИСКА́ТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ рідше, ЖА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. тіснити — Тісни́ти, -ню́, -ни́ш, -ня́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тіснити — ТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. 1. Робити тісним, вузьким, позбавляти місця, простору те, що пролягає де-небудь. Вузьку, покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці, маленькі, темні (Коцюб., II, 1955, 124); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. тіснити — Тісни́ти, -ню́, -ни́ш гл. Тѣснить. Тіснить мене, мов ворога лихого. К. Іов. 41. Словник української мови Грінченка