умовкати
умовка́ти
(вмовкати), -аю, -аєш, недок., умовкнути (вмовкнути), -ну, -неш; мин. ч. умовк, -ла, -ло і умовкнув, -нула, -нуло; док.
1》 Переставати говорити, припиняти розмову; замовкати.
|| Переставати співати, кричати, сміятися, грати на музичному інструменті і т. ін., припиняти спів, крик, сміх, гру на музичному інструменті тощо.
2》 Переставати видавати, утворювати які-небудь звуки.
3》 Переставати звучати, затихати (про голос, спів, музику і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовкати — умовка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- умовкати — УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМО́ВКНУТИ (ВМО́ВКНУТИ), ну, неш; мин. ч. умо́вк, ла, ло і умо́вкнув, нула, ло; док. 1. Переставати говорити, припиняти розмову; замовкати. Словник української мови у 20 томах
- умовкати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- умовкати — УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМО́ВКНУТИ (ВМО́ВКНУТИ), ну, неш; мин. ч. умо́вк, ла, ло і умо́вкнув, нула, ло; док. 1. Переставати говорити, припиняти розмову; замовкати. Словник української мови в 11 томах