уставник
уста́вник
-а, ч.
Особа, яка завідує порядком читання і співу у церкві; старший півчий на одному з криласів; у старообрядництві заміняє священика.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
уста́вник
-а, ч.
Особа, яка завідує порядком читання і співу у церкві; старший півчий на одному з криласів; у старообрядництві заміняє священика.