феод
фео́д
-у, ч.
У Західній Європі в період феодалізму – земля, а іноді посада та прибутки, що їх одержував васал від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов'язків (військової служби тощо); лен.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- феод — фео́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- феод — ФЕО́Д, у, ч. У Західній Європі в період феодалізму – земля, а іноді посада та прибутки, які одержував васал від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов'язків (військової служби, грошової допомоги тощо); лен. Словник української мови у 20 томах
- феод — фео́д (лат. feodum, від франкського fehu-ôd – худоба як майно) в Західній Європі за феодалізму земля, а іноді посада або прибутки, пожалувані сеньйором (1) своєму васалові в спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків (військової служби... Словник іншомовних слів Мельничука
- феод — ФЕО́Д іст., ЛЕН. Васал одержував від сеньйора своє земельне володіння — феод (з журналу); Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з журналу). Словник синонімів української мови
- феод — Фео́д, -ду; фео́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- феод — ФЕО́Д, у, ч. У Західній Європі в період феодалізму — земля, а іноді посада та прибутки, які одержував васал від свого сеньйора в спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків (військової служби, грошової допомоги тощо); лен. Словник української мови в 11 томах