фігурант

Значення в інших словниках

1. фігурант — Німий учасник, особа без ролі [XII] Словник з творів Івана Франка
2. фігурант — фігура́нт іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
3. фігурант — ФІГУРАНТ – ФІГУРИСТ Фігурант, -а. 1. У балеті – танцівник, який виступає в кордебалеті. 2. Актор, який виконує ролі без слів; статист. Пох.: фігурантка, фігурантський. Фігурист, -а. Літературне слововживання
4. фігурант — [ф'ігурант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іy Орфоепічний словник української мови
5. фігурант — Удавака Словник чужослів Павло Штепа
6. фігурант — ФІГУРА́НТ, а, ч., заст. 1. Артист балету, що бере участь у групових виступах (на відміну від соліста балету). Фігуранти балету “Білосніжка та семеро гномів”. 2. Драматичний актор, який виконує ролі без слів; статист. Словник української мови у 20 томах
7. фігурант — фігура́нт [франц. figurant, від лат. figurans (figurantis) – представляючий] 1. Танцівник або танцівниця, що виступають тільки в кордебалеті. 2. Те саме, що статист. 3. Переносно – кривляка, позер, удавальник. Словник іншомовних слів Мельничука
8. фігурант — СТАТИ́СТ (актор, що в драматичному, оперному спектаклі виконує ролі без слів), ФІГУРА́НТ заст. Словник синонімів української мови
9. фігурант — Фігура́нт, -та; -ра́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. фігурант — ФІГУРА́НТ, а, ч., заст. 1. Артист балету, що бере участь у групових виступах (на відміну від соліста балету). 2. Драматичний актор, який виконує ролі без слів; статист. Словник української мови в 11 томах