філіокве

філіо́кве

невідм., с.

Додаток, зроблений у 7 ст. західно-християнською (католицькою) церквою до християнського "Символу віри" 4 ст., в догматі Трійці: про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, але й "від Сина".