1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чубатий

чуба́тий

-а, -е.

Який має довгий чуб, з великим чубом.

|| у знач. ім. чубатий, -того, ч. Чоловік, який має великий чуб.

|| Із чубом на голові (про тварин).

|| Який формою нагадує чуб (перев. про рослини).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубатий — I косата (про дівчат: "Та три дівки косатих..."), кудла, кудлай, кудлань, кудластий, кудлатий, кудлач, кудля, куйовда, кучерявень, кучерявенький, кучерявець, кучерявий, кучерявчик, кучман, патлань, патлач, чубань, чубатенький, чубатий... Словник синонімів Вусика
  2. чубатий — [чубатией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  3. чубатий — ЧУБА́ТИЙ, а, е. Який має довгий чуб, з великим чубом. Хмурий Остап опустив чубату голову, зачмихав синім, як воловий ріг, носом (К. Гордієнко); // у знач. ім. чуба́тий, того, ч. Чоловік, який має великий чуб. Словник української мови у 20 томах
  4. чубатий — чуба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. чубатий — ЧУБА́ТИЙ, а, е. Який має довгий чуб, з великим чубом. Хмурий Остап опустив чубату голову, зачмихав синім, як воловий ріг, носом (Горд., II, 1959, 293); // у знач. ім. чуба́тий, того, ч. Чоловік, який має великий чуб. Словник української мови в 11 томах