чуманіти

Значення в інших словниках

1. чуманіти — див. ЧМАНІТИ, п! ЗАПАМОРУЧУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
2. чуманіти — ЧУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Те саме, що чмані́ти. Вип'є без міри, та й після чуманіє (Сл. Б. Грінченка); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Іван Ле); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом... Словник української мови у 20 томах
3. чуманіти — чумані́ти дієслово недоконаного виду чманіти розм. Орфографічний словник української мови
4. чуманіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
5. чуманіти — Чумані́ти, -ні́ю, -ні́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чуманіти — ЧУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Те саме, що чмані́ти. Вип’є без міри, та й після чуманіє (Сл. Гр.); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Ле, Наливайко, 1940, 90); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом... Словник української мови в 11 томах
7. чуманіти — Чумані́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) = чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у. Словник української мови Грінченка