шупити

Значення в інших словниках

1. шупити — ШУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. шу́плять; недок., розм. Те саме, що розумі́ти 1. [Федір:] Що ж, хоч хлопець і почав там трохи шупить у книжці, коли ж взяв у дяка житіє, та не втне (І. Карпенко-Карий); Не вміє нічого зробити невістка, а ніже не шупить у господарстві (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
2. шупити — шу́пити дієслово недоконаного виду розуміти розм. Орфографічний словник української мови
3. шупити — РОЗУМІ́ТИ (бути здатним правильно оцінювати, осягати розумом що-небудь), ТЯ́МИТИ розм., РОЗБИРА́ТИ розм., МІЗКУВА́ТИ розм., МІРКУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм., ПЕ́ТРАТИ розм., ПРИБИРА́ТИ розм., ШУ́ПИТИ розм., КМІ́ТИТИ (КМЕ́ТИТИ) рідше, КМІТУВА́ТИ рідко. Словник синонімів української мови
4. шупити — ШУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. шу́плять; недок., розм. Те саме, що розумі́ти 1. [Федір:] Що ж, хоч хлопець і почав там трохи шупить у книжці, коли ж взяв у дяка житіє, та не втне (К.-Карий, І, 1960, 178); Не вміє нічого зробити невістка, а ніже не шупить у господарстві (Барв., Опов.., 1902, 319). Словник української мови в 11 томах
5. шупити — Шу́пити, -плю, -пиш гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99). Словник української мови Грінченка