аларм
АЛА́РМ, АЛЯ́РМ, у, ч., заст.
Тривога, розгубленість, збентеженість.
Се вчора був легкомисний, сліпий алярм, хоч не зовсім безпідставний (І. Франко);
Наполоханий бригадний генерал оголосив алярм (Я. Качура);
Тиша, яка панувала в квартирі, немов свідчила, що все навколо нього [Куцевича] спокійно і нема потреби оголошувати аларм (Н. Рибак);
// Шум, крик.
Кожен день – як вибух і як штурм. Шалений марш напружень і енергій. Салют, і виклик сурм, і натиск, і алярм (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me