букля

(фр. — локон)

Прикраса у вигляді низки кілець з розеткою у центрі.

Значення в інших словниках

1. букля — бу́кля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. букля — БУ́КЛЯ див. бу́клі.  Словник української мови у 20 томах
3. букля — I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О.  Словник синонімів української мови
4. букля — БУ́КЛЯ див. бу́клі.  Словник української мови в 11 томах