бунгало

(англ.)

1. Наметове житло, палатка зі шкіри, що побутувало у індіанців Північної Америки. Подібні житлові будівлі мали місце і у народів Африки, Азії та Океанії. У XX ст. їхні форми використовували у заміському приватному будівництві США.

2. Сільський будинок з відкритою верандою, легкий заміський будиночок. Часто має вальмовий дах.

Значення в інших словниках

1. бунгало — бу́нгало іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бунгало — невідм., с. Легка позаміська будівля з верандами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бунгало — БУ́НГА́ЛО, рідше БЕ́НГА́ЛО, невідм., с. У тропічних країнах – легка будівля з верандою за містом. Пропонуємо вам незабутній відпочинок у бунгало вілли “Едем” з 1 червня до 10 вересня (з мови реклами); Співачка, навіть не заходячи в номер...  Словник української мови у 20 томах
4. бунгало — бу́нгало, бе́нгало (англ. bungalow, з інд. бангла) легка, позаміська будівля з верандами, селянський будинок, переважно в Індії, Малайї.  Словник іншомовних слів Мельничука