драниця

драниця (дранка) (укр.)

Тонкі, вузькі дощечки для виконання по решетуванню або настилу покрівлі даху. Призначалися також для решетування стін і стелі під наступне тинькування.

Значення в інших словниках

1. драниця — драни́ця: доска непиленная, но колотая съ помощыо клиньевъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. драниця — драни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. драниця — ДРАНИ́ЦЯ див. драни́ці.  Словник української мови в 11 томах
4. драниця — Драниця, -ці ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). ум. драничка.  Словник української мови Грінченка