драниця
драниця (дранка) (укр.)
Тонкі, вузькі дощечки для виконання по решетуванню або настилу покрівлі даху. Призначалися також для решетування стін і стелі під наступне тинькування.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драниця — драни́ця: доска непиленная, но колотая съ помощыо клиньевъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- драниця — драни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- драниця — ДРАНИ́ЦЯ див. драни́ці. Словник української мови в 11 томах
- драниця — Драниця, -ці ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). ум. драничка. Словник української мови Грінченка