драниця

драниця (дранка) (укр.)

Тонкі, вузькі дощечки для виконання по решетуванню або настилу покрівлі даху. Призначалися також для решетування стін і стелі під наступне тинькування.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драниця — Драниця, -ці ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). ум. драничка. Словник української мови Грінченка
  2. драниця — драни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. драниця — драни́ця: доска непиленная, но колотая съ помощыо клиньевъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  4. драниця — ДРАНИ́ЦЯ див. драни́ці. Словник української мови в 11 томах