1. Словник української мови Грінченка

драниця

Драниця, -ці

ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). ум. драничка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драниця — драни́ця: доска непиленная, но колотая съ помощыо клиньевъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. драниця — драни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. драниця — ДРАНИ́ЦЯ див. драни́ці. Словник української мови в 11 томах
  4. драниця — драниця (дранка) (укр.) Тонкі, вузькі дощечки для виконання по решетуванню або настилу покрівлі даху. Призначалися також для решетування стін і стелі під наступне тинькування. Архітектура і монументальне мистецтво