каланча

(тюрк. < араб. — фортеця)

Башта над спорудою, спочатку призначалася для спостереження за наближенням ворога, згодом для огляду довкілля і виявлення пожеж. Обладнана дзвоном К. завершувалась майданчиком для вартового з дзвоном і щоглою для сигналізації. В Російській імперії будувалися з 2-й пол. XVII до поч. XX ст.

Значення в інших словниках

1. каланча — каланча́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. каланча — див. високий  Словник синонімів Вусика
3. каланча — -і, ж. Висока спостережна башта на будинку пожежної команди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. каланча — Пожежобашта  Словник чужослів Павло Штепа
5. каланча — І, ч. і ж. Довга і худа людина. Попроси у того каланчі, хай тобі допоможе дістати яблуко.  Словник сучасного українського сленгу
6. каланча — КАЛАНЧА́, і́, ж. Висока спостережна башта на будинку пожежної команди. Недалеко од нас стояла висока каланча з мідним дзвоном (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 56); В кабінеті.. розітнулось гуркітливе, оглушне деренчання — наче сигнал на сполох з пожежної каланчі (Смолич, Мир.., 1958, 98).  Словник української мови в 11 томах