каланча
КАЛАНЧА́, і́, ж. Висока спостережна башта на будинку пожежної команди.
Недалеко од нас стояла висока каланча з мідним дзвоном (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 56);
В кабінеті.. розітнулось гуркітливе, оглушне деренчання — наче сигнал на сполох з пожежної каланчі (Смолич, Мир.., 1958, 98).
Словник української мови (СУМ-11)