калатайло
КАЛАТА́ЙЛО, а, с., рідко. Те саме, що калата́ло.
Десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола (Н.-Лев., І, 1956, 155);
Нічний, мабуть, махнув рукою: дзвінке дерев’яне калатайло, не зважене в руці, безладно простукотіло (Дн. Чайка, Тв., 1960, 88).
Словник української мови (СУМ-11)