1. Словник української мови в 11 томах

калатайло

КАЛАТА́ЙЛО, а, с., рідко. Те саме, що калата́ло.

Десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола (Н.-Лев., І, 1956, 155);

Нічний, мабуть, махнув рукою: дзвінке дерев’яне калатайло, не зважене в руці, безладно простукотіло (Дн. Чайка, Тв., 1960, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калатайло — калата́йло іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. калатайло — див. балакучий; било; калатало Словник синонімів Вусика
  3. калатайло — -а, с., рідко. Те саме, що калатало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. калатайло — КАЛАТА́ЛО (КАЛАТА́ЙЛО) (перев. дерев'яний прилад, яким стукав нічний вартовий або який прив'язують на шию тварин тощо), КАЛАТА́ЛКА, КАЛАТА́ЙКА розм., КЛЕПА́ЛО розм., КЛЕПА́ЧКА розм., ЦОКОТУ́ШКА розм., ЦОРКОТА́ЛО діал., БО́ВКАЛО діал. Словник синонімів української мови
  5. калатайло — Калатайло, -ла с. Колокольчикъ изъ дерева, который вѣшаютъ воламъ на шею, колотушка. Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола. Левиц. І. 206. Як був Сидір та Михайло та зробили калатайло: куди ідуть, калатають, та нікого не питають. Словник української мови Грінченка