Верхній клинчастий камінь арки, те саме, що й замок2.
Архітектура і монументальне мистецтво
Значення в інших словниках
ключ —
Ключ: — («пан ключа») ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові [III] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, кріпосницьких маєтків [2] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, маєтків [XI] — кілька сіл...
Словник з творів Івана Франка
ключ —
ключ 1 іменник чоловічого роду знаряддя; засіб для розуміння; найважливіший пункт; вимикач у телеграфному апараті; знак на початку нотного рядка; ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут ключ 2 іменник чоловічого роду джерело рідко
Орфографічний словник української мови
ключ —
Відмикачка; (для розуміння) дороговказ, провідна нитка, інструмент; (до шифру) код; (до загадки) розгадка; (до міста) вій. ключова позиція; (телеграфний) перемикач; (музичний) тональність; (птахів) шнур, зграя, р. ґирилиця.
Словник синонімів Караванського
ключ —
див. багато; ватага
Словник синонімів Вусика
ключ —
[кл'уч] -ча, ор. -чем, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў
Орфоепічний словник української мови
ключ —
I -а, ч. 1》 Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Під ключ (здавати, здати що) — в остаточному, завершеному вигляді. 2》 Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ключ —
(нім. schlussel, фр. clef, англ. key) — 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий);...
Словник-довідник музичних термінів
Ключ —
Символ таємниці і її охоронця, а також пізнання таємниці шляхом масонського пошуку і самовдосконалення. Емблема ступеня Таємного майстра Д.П.Ш.О.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
ключ —
КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Металевий стрижень з особливою комбінацією вирізів для замикання та відмикання замка. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (І.
Словник української мови у 20 томах
ключ —
Територіально-економічна одиниця, об'єднання навколо міста (містечка) групи фільварків та селищ, кілька сіл чи хуторів, що утворюють одну громаду або один маєток
Словник застарілих та маловживаних слів
ключ —
би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія ..
Фразеологічний словник української мови
ключ —
ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А.
Словник синонімів української мови
ключ —
КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр.
Словник української мови в 11 томах
ключ —
Ключ, -ча м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. н.
Словник української мови Грінченка