ключ

Верхній клинчастий камінь арки, те саме, що й замок2.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключ — Ключ: — («пан ключа») ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові [III] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, кріпосницьких маєтків [2] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, маєтків [XI] — кілька сіл... Словник з творів Івана Франка
  2. ключ — I -а, ч. 1》 Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Під ключ (здавати, здати що) — в остаточному, завершеному вигляді. 2》 Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ключ — ключ 1 іменник чоловічого роду знаряддя; засіб для розуміння; найважливіший пункт; вимикач у телеграфному апараті; знак на початку нотного рядка; ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут ключ 2 іменник чоловічого роду джерело рідко Орфографічний словник української мови
  4. ключ — (нім. schlussel, фр. clef, англ. key) — 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий);... Словник-довідник музичних термінів
  5. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. ключ — Ключ — wrench, switch, key — *Schlüssel, Zange – знаряддя для заґвинчування або відґвинчування гайок, болтів, труб, штанг. Гірничий енциклопедичний словник
  7. ключ — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  8. ключ — Ключ, -ча́, -че́ві; ключі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ключ — Ключ, -ча м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. н. Словник української мови Грінченка
  10. ключ — ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Словник синонімів української мови
  11. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Металевий стрижень з особливою комбінацією вирізів для замикання та відмикання замка. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (І. Словник української мови у 20 томах
  12. Ключ — Символ таємниці і її охоронця, а також пізнання таємниці шляхом масонського пошуку і самовдосконалення. Емблема ступеня Таємного майстра Д.П.Ш.О. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  13. ключ — [кл'уч] -ча, ор. -чем, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  14. ключ — Територіально-економічна одиниця, об'єднання навколо міста (містечка) групи фільварків та селищ, кілька сіл чи хуторів, що утворюють одну громаду або один маєток Словник застарілих та маловживаних слів
  15. ключ — Відмикачка; (для розуміння) дороговказ, провідна нитка, інструмент; (до шифру) код; (до загадки) розгадка; (до міста) вій. ключова позиція; (телеграфний) перемикач; (музичний) тональність; (птахів) шнур, зграя, р. ґирилиця. Словник синонімів Караванського
  16. ключ — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови