ключ

КЛЮЧ¹, а́, ч.

1. Металевий стрижень з особливою комбінацією вирізів для замикання та відмикання замка.

Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (І. Нечуй-Левицький);

Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (І. Франко);

Довго крутиться в замку ключ. Двері відчиняються (В. Винниченко);

Раптом у коридорі нервово задзвеніли ключі, заскреготав замок (К. Гриб);

Миколка кинувся до замка, довго не потрапляв ключем (М. Вінграновський);

// Спеціальний стрижень для введення в дію автомобіля, мотоцикла і т. ін.

Зараз же вiдступає [Юркевич] злякано, бачачи доктора Карфункеля, що стоїть на дверях i тихо смiється, накручуючи ключем годинника (І. Кочерга);

Біля машини зчинилася метушня, знову чулася лайка, мотор не заводився, десь ключ загубили в соборі... (О. Гончар);

Він кидався то до ключа запалювання, то до мотора, шарпав за проводи, стукав ключем по агрегатах, але стрілка амперметра вперто падала до кінця вліво (Ю. Мушкетик);

З першого повороту ключа я завела мотор і плавно виїхала у двір (О. Авраменко, В. Авраменко);

Сучасні марки автомобілей мають єдиний ключ, який не тільки заводить мотор, але також відкриває та закриває двері, вмикає та вимикає сигналізацію (з мови реклами).

2. Знаряддя для загвинчування, відгвинчування, відкупорювання чого-небудь.

Троян зібрав всяке приладдя, що валялося коло молотарки: ключі, шайби, мотузки, молотки й всуміш кинув їх до ящика (С. Добровольський);

Старанно виголений, чисто вмитий [Павло], на плечі торба з протигаза, в якій побрязкують розвідні ключі, гайки й усякий слюсарний інструмент (В. Кучер);

// Деталь музичних інструментів для натягування струн.

Він добре крутнув ключем. Струна тріснула і заверещала (Д. Бузько).

3. до чого, для чого, перен. Засіб для розуміння, розгадування чогось, для оволодіння чимось.

– Ну, добре... То ось, здається, є ключ до розв'язання вашої проблеми (І. Багряний);

– Світова схематика, походження Всесвіту в світлі релятивізму, – вів далі Сагайдак. – Ключ до цього нам дає теорія відносності (О. Бердник);

Невже вони не чують, що він знайшов ключ, розгадку всієї справи! (Ю. Бедзик);

Раптом Петрові верзеться, щойно він захопив ключ до розгадки отамана (Г. Колісник);

Щось підказувало мені – ключ до таємниці знаходиться в цьому палаці (Д. Білий);

// Умовна система позначення літер, цифр і т. ін., на якій ґрунтується спосіб читання якого-небудь шифрованого тексту.

Сулейман відвертав Хуррем від грубих пісеньок, обережно вводячи її у храм справжньої високої поезії, .. де цілі строфи газелей можна було водночас, знаючи прихований поетичний ключ, читати навперемін то по-перськи, то по-арабськи (П. Загребельний);

Спроба застосувати для розшифровування пророцтв Нострадамуса спеціальний нумерологічний ключ увінчалася успіхом (з наук.-попул. літ.);

// Додаток до навчального посібника, підручника, що містить правильні відповіді до задач, тестових завдань і т. ін., а також правильна відповідь до задачі, тестового завдання, кросворда і т. ін.

На останніх сторінках збірника можна знайти ключі й самостійно перевірити виконане завдання (з навч. літ.);

Після виконання тестових завдань усі швидко побігли на перерву, щоб звірити тести з ключами (із журн.);

Ключі до кросворда опубліковані на останній сторінці газети (з газ.).

4. У телеграфному апараті або радіопередавачі – пристрій для замикання й розмикання електричного кола на різні відтинки часу відповідно до телеграфного коду.

Під час лабораторної роботи учні почергово розмикали ключі, спостерігаючи за стрілкою міліамперметра та яскравістю світіння лампи (з навч. літ.);

Другий урок відбувався в класі зв'язку. Столи з телефонними апаратами, телеграфні ключі, .. на стінах схеми різних апаратів (І. Багмут);

Швидко, майже беззвучно, застукотів телеграфний ключ (М. Дашкієв);

Одне для нього було ясним – тепер він не зможе добре працювати радіотелеграфістом, бо рука його не чітко вибиватиме знаки на ключі (П. Автомонов).

5. муз. Знак на початку нотного рядка, який позначає висоту ноти.

“Я дивлюсь на стіну, а там від рамки вікна – чисто діез. Ставте діези в ключі!” (П. Загребельний);

Ноти для скрипки, більшості дерев'яних духових музичних інструментів, частини мідних духових та ударних інструментів подають у скрипковому ключі, а для інструментів із низьким звучанням використовують басовий ключ (з навч. літ.).

6. кого, чого і з означ. Ряд однорідних предметів або істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут.

Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Я. Щоголів);

Десь ключ птахів небачених летить (М. Зеров);

Високо десь гусиний лине ключ... (М. Рильський);

В небі неозорім літаків ключі, і міста, як зорі, сяють уночі (В. Сосюра).

7. у знач. присл. ключе́м, ключа́ми. Один за одним, утворюючи кут, кути.

А журавлі летять собі На той бік ключами (Т. Шевченко);

Серед темної ночі довгим ключем пливли лодії (С. Скляренко);

Косарі, що, відставши, ішли віддалік розважливим ключем, кричали вслід: – Грицьку, куди ти так похекав? (В. Дрозд).

8. архт. Горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку або арку.

Ключ арки часто виділяється розмірами з-поміж інших каменів, має орнаментальну чи скульптурну форму (з навч. літ.).

9. Жердина з гачком, за який зачіплюють відро для набирання води з криниці, колодязя і т. ін.

Ой у полі криниченька – і ключ, і відро; Та вже ж моєї дівчиноньки не видно давно (з народної пісні);

Груша родить, ще й зараз родить, копанка не міліє, і вода близько, ключем достаю (Григір Тютюнник).

○ (1) Під ключ, у знач. присл. – повністю, у повному обсязі.

Забудовники обіцяють уже за рік ввести в експлуатацію житловий комплекс, здавши квартири під ключ (з публіц. літ.);

Виконуємо під ключ комплекс будівельних і ремонтних робіт на житлових, будівельних і промислових об'єктах (з мови реклами).

(2) Середо́ви́й ключ – ключ до замків, умонтованих у середину дверей, до внутрішніх засувів і т. ін.

До сієї комори треба середовий ключ, бо вона запирається зсередини (Сл. Б. Грінченка).

КЛЮЧ², а́, ч.

Те саме, що джерело́ 1.

Вода зашипіла, забилась в ключі і бризнула дрібнесеньким дощиком вгору, ніби густою мрякою (І. Нечуй-Левицький);

Сутінки спускалися швидко, ніби змагаючись із старим Сірком, щоб не дати йому .. спуститися в якийсь розпадок, де б тік, такий бажаний для змучених мандрівників, благословенний струмочок чи ключ (І. Багряний);

По крутих схилах балки росли буйні трави, а в самій глибині, то в одному, то в іншому місці били джерельні ключі (І. Цюпа).

(1) Не́бовий ключ, діал. – проліски.

Маковей вступив на вогневу, як молодий королевич, в боковій складці його збляклої пілотки зухвало синів кущик небового ключа (О. Гончар).

◇ Би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін.) див. би́ти;

Кипі́ти в ключ (ключе́м) див. кипі́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключ — Ключ: — («пан ключа») ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові [III] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, кріпосницьких маєтків [2] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, маєтків [XI] — кілька сіл... Словник з творів Івана Франка
  2. ключ — ключ 1 іменник чоловічого роду знаряддя; засіб для розуміння; найважливіший пункт; вимикач у телеграфному апараті; знак на початку нотного рядка; ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут ключ 2 іменник чоловічого роду джерело рідко Орфографічний словник української мови
  3. ключ — Відмикачка; (для розуміння) дороговказ, провідна нитка, інструмент; (до шифру) код; (до загадки) розгадка; (до міста) вій. ключова позиція; (телеграфний) перемикач; (музичний) тональність; (птахів) шнур, зграя, р. ґирилиця. Словник синонімів Караванського
  4. ключ — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  5. ключ — [кл'уч] -ча, ор. -чем, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  6. ключ — Ключ — wrench, switch, key — *Schlüssel, Zange – знаряддя для заґвинчування або відґвинчування гайок, болтів, труб, штанг. Гірничий енциклопедичний словник
  7. ключ — I -а, ч. 1》 Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Під ключ (здавати, здати що) — в остаточному, завершеному вигляді. 2》 Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ключ — (нім. schlussel, фр. clef, англ. key) — 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий);... Словник-довідник музичних термінів
  9. Ключ — Символ таємниці і її охоронця, а також пізнання таємниці шляхом масонського пошуку і самовдосконалення. Емблема ступеня Таємного майстра Д.П.Ш.О. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  10. ключ — Територіально-економічна одиниця, об'єднання навколо міста (містечка) групи фільварків та селищ, кілька сіл чи хуторів, що утворюють одну громаду або один маєток Словник застарілих та маловживаних слів
  11. ключ — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови
  12. ключ — ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Словник синонімів української мови
  13. ключ — Ключ, -ча́, -че́ві; ключі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  15. ключ — Верхній клинчастий камінь арки, те саме, що й замок2. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. ключ — Ключ, -ча м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. н. Словник української мови Грінченка