1. Словник з творів Івана Франка

ключ

Ключ:

— («пан ключа») ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові [III]

— велика земельна власність, що обіймає багато сіл, кріпосницьких маєтків [2]

— велика земельна власність, що обіймає багато сіл, маєтків [XI]

— кілька сіл, що належали одному поміщикові [50]

— кілька сусідніх сіл або хуторів, що належать одному власникові [46-2;XIX] Але станьмо на хвилю на його становищі і погляньмо вище вгору. І у нього є сусіди — інші дідичі: ось пан на цілому ключі або на кількох ключах, магнат, що має 50 або 100 тисяч моргів, простори, що вистачили би на утворення невеличкого князівства; а онде дідич-худопахолок, що сидить на одному селі, задовжений по вуха, як то кажуть, сидить у єврейській кишені [XIX]

— територіально-господарська одиниця великого поміщицького володіння (латифундії), яка мала свою адміністрацію; до складу ключа входили декілька фільварків, сіл або хуторів, що становили один поміщицький маєток [44-2;44-1]

— Ключ — це не обов’язково «ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові» (488). Жоден словник польської мови, з якої це слово в цьому значенні запозичене, про «сусідство» не говорить (пор. «Słownik języka polskiego», ПАН, т. III, 1961, стор. 741). Про «сусідство» також нічого не згадує «Польсько-український словник» АН УРСР (Київ, 1958, т. І, стор. 411), в якому сказано: «klucz — маєток кількох сіл, ключ». [MО,III]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключ — ключ 1 іменник чоловічого роду знаряддя; засіб для розуміння; найважливіший пункт; вимикач у телеграфному апараті; знак на початку нотного рядка; ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут ключ 2 іменник чоловічого роду джерело рідко Орфографічний словник української мови
  2. ключ — Відмикачка; (для розуміння) дороговказ, провідна нитка, інструмент; (до шифру) код; (до загадки) розгадка; (до міста) вій. ключова позиція; (телеграфний) перемикач; (музичний) тональність; (птахів) шнур, зграя, р. ґирилиця. Словник синонімів Караванського
  3. ключ — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  4. ключ — [кл'уч] -ча, ор. -чем, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ключ — Ключ — wrench, switch, key — *Schlüssel, Zange – знаряддя для заґвинчування або відґвинчування гайок, болтів, труб, штанг. Гірничий енциклопедичний словник
  6. ключ — I -а, ч. 1》 Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Під ключ (здавати, здати що) — в остаточному, завершеному вигляді. 2》 Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ключ — (нім. schlussel, фр. clef, англ. key) — 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий);... Словник-довідник музичних термінів
  8. Ключ — Символ таємниці і її охоронця, а також пізнання таємниці шляхом масонського пошуку і самовдосконалення. Емблема ступеня Таємного майстра Д.П.Ш.О. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  9. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Металевий стрижень з особливою комбінацією вирізів для замикання та відмикання замка. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (І. Словник української мови у 20 томах
  10. ключ — Територіально-економічна одиниця, об'єднання навколо міста (містечка) групи фільварків та селищ, кілька сіл чи хуторів, що утворюють одну громаду або один маєток Словник застарілих та маловживаних слів
  11. ключ — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови
  12. ключ — ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Словник синонімів української мови
  13. ключ — Ключ, -ча́, -че́ві; ключі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  15. ключ — Верхній клинчастий камінь арки, те саме, що й замок2. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. ключ — Ключ, -ча м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. н. Словник української мови Грінченка