1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ключ

I -а, ч.

1》 Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін.

Під ключ (здавати, здати що) — в остаточному, завершеному вигляді.

2》 Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ.

3》 Двополюсний перемикальний елемент електричного кола. Телеграфний ключ.

4》 до чого, для чого, перен. Засіб для розуміння, розгадування когось, чогось, для оволодіння чимось.

Підібрати ключ (ключі) до кого-, чого-небудь — зрозуміти сутність кого-, чого-небудь, знайти правильний підхід до кого-, чого-небудь.

У ключі якому (написати, зобразити, показати і т. ін. кого-, що-небудь) — у якому-небудь плані, стилі, манері і т. ін.

|| Умовна система позначення літер, цифр і т. ін., на якій засновано спосіб читання якого-небудь шифрованого тексту.

|| Підрядник до іноземного тексту, а також збірник відповідей на задачі.

5》 перен. Найважливіший у воєнному аспекті пункт, оволодіння яким зміцнює, поліпшує становище, забезпечує перемогу.

6》 спец. У телеграфному апараті або радіопередавачі – вимикач для замикання й розмикання електричного кола на різні відтинки часу відповідно до телеграфного коду.

7》 спец. Дані, які визначають можливість доступу до інших даних. Ключ захисту. Ключ пам'яті.

8》 спец. Поле чи група полів даних, що однозначно ідентифікує елемент множини даних.

Ключ бази даних — номер запису у базі даних (або її ділянці, файлі).

Системний ключ — код, що забезпечує захист системних засобів від несанкціонованого доступу.

9》 муз. Знак на початку нотного рядка, за допомогою якого встановлюється регістр виконання музичного твору. Скрипковий ключ. Басовий ключ.

10》 муз. Інструмент для настроювання фортепіано, арфи, бандури і т. ін.

11》 кого, чого і з означ. Ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут.

12》 у знач. присл. ключем, ключами. Один за одним. утворюючи кут, кути.

13》 архіт. Горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку чи арку.

14》 Жердина з гачком, за який зачіплюють відро для набирання води з криниці.

15》 зах., іст. В Австро-Угорщині – велика земельна власність, що обіймала багато сільських кріпосницьких маєтків.

II -а, ч. рідко.

Те саме, що джерело 1).

Бити (забити) ключем перен. — бурхливо, активно проявлятися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключ — Ключ: — («пан ключа») ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові [III] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, кріпосницьких маєтків [2] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, маєтків [XI] — кілька сіл... Словник з творів Івана Франка
  2. ключ — ключ 1 іменник чоловічого роду знаряддя; засіб для розуміння; найважливіший пункт; вимикач у телеграфному апараті; знак на початку нотного рядка; ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут ключ 2 іменник чоловічого роду джерело рідко Орфографічний словник української мови
  3. ключ — Відмикачка; (для розуміння) дороговказ, провідна нитка, інструмент; (до шифру) код; (до загадки) розгадка; (до міста) вій. ключова позиція; (телеграфний) перемикач; (музичний) тональність; (птахів) шнур, зграя, р. ґирилиця. Словник синонімів Караванського
  4. ключ — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  5. ключ — [кл'уч] -ча, ор. -чем, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  6. ключ — Ключ — wrench, switch, key — *Schlüssel, Zange – знаряддя для заґвинчування або відґвинчування гайок, болтів, труб, штанг. Гірничий енциклопедичний словник
  7. ключ — (нім. schlussel, фр. clef, англ. key) — 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий);... Словник-довідник музичних термінів
  8. Ключ — Символ таємниці і її охоронця, а також пізнання таємниці шляхом масонського пошуку і самовдосконалення. Емблема ступеня Таємного майстра Д.П.Ш.О. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  9. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Металевий стрижень з особливою комбінацією вирізів для замикання та відмикання замка. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (І. Словник української мови у 20 томах
  10. ключ — Територіально-економічна одиниця, об'єднання навколо міста (містечка) групи фільварків та селищ, кілька сіл чи хуторів, що утворюють одну громаду або один маєток Словник застарілих та маловживаних слів
  11. ключ — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови
  12. ключ — ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Словник синонімів української мови
  13. ключ — Ключ, -ча́, -че́ві; ключі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  15. ключ — Верхній клинчастий камінь арки, те саме, що й замок2. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. ключ — Ключ, -ча м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. н. Словник української мови Грінченка