1. Словник української мови Грінченка

ключ

Ключ, -ча

м.

1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. н. п.

2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399.

3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203.

4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171.

5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194.

6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас.

153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253.

7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218.

8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52.

9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе.

10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключ — Ключ: — («пан ключа») ряд сусідніх сіл, що належать одному власникові [III] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, кріпосницьких маєтків [2] — велика земельна власність, що обіймає багато сіл, маєтків [XI] — кілька сіл... Словник з творів Івана Франка
  2. ключ — ключ 1 іменник чоловічого роду знаряддя; засіб для розуміння; найважливіший пункт; вимикач у телеграфному апараті; знак на початку нотного рядка; ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут ключ 2 іменник чоловічого роду джерело рідко Орфографічний словник української мови
  3. ключ — Відмикачка; (для розуміння) дороговказ, провідна нитка, інструмент; (до шифру) код; (до загадки) розгадка; (до міста) вій. ключова позиція; (телеграфний) перемикач; (музичний) тональність; (птахів) шнур, зграя, р. ґирилиця. Словник синонімів Караванського
  4. ключ — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  5. ключ — [кл'уч] -ча, ор. -чем, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  6. ключ — Ключ — wrench, switch, key — *Schlüssel, Zange – знаряддя для заґвинчування або відґвинчування гайок, болтів, труб, штанг. Гірничий енциклопедичний словник
  7. ключ — I -а, ч. 1》 Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Під ключ (здавати, здати що) — в остаточному, завершеному вигляді. 2》 Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ключ — (нім. schlussel, фр. clef, англ. key) — 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий);... Словник-довідник музичних термінів
  9. Ключ — Символ таємниці і її охоронця, а також пізнання таємниці шляхом масонського пошуку і самовдосконалення. Емблема ступеня Таємного майстра Д.П.Ш.О. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  10. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Металевий стрижень з особливою комбінацією вирізів для замикання та відмикання замка. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (І. Словник української мови у 20 томах
  11. ключ — Територіально-економічна одиниця, об'єднання навколо міста (містечка) групи фільварків та селищ, кілька сіл чи хуторів, що утворюють одну громаду або один маєток Словник застарілих та маловживаних слів
  12. ключ — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови
  13. ключ — ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Словник синонімів української мови
  14. ключ — Ключ, -ча́, -че́ві; ключі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. ключ — КЛЮЧ¹, а́, ч. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  16. ключ — Верхній клинчастий камінь арки, те саме, що й замок2. Архітектура і монументальне мистецтво