ключа

Клю́ча, -чи

ж.

1) Деревянный крюкъ. см. ключка 2. Шух. І. 109.

2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. см. Макс. (1834), 71. АД. І. 161.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключа — Клю́ча: — гурт [42] Словник з творів Івана Франка