ключа
Клю́ча, -чи
ж.
1) Деревянный крюкъ. см. ключка 2. Шух. І. 109.
2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. см. Макс. (1834), 71. АД. І. 161.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ключа — Клю́ча: — гурт [42] Словник з творів Івана Франка