1. Словник української мови Грінченка

ключка

Ключка, -ки

ж.

1) Крюкъ.

2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61.

3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73.

4) = кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у.

5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69.

6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у.

7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у.

8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164.

9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23.

10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени).

11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть.

12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. ум. ключечка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключка — Клю́чка: — («запутати в ключку») сильце [III] — зачіпка, причина [50] Словник з творів Івана Франка
  2. ключка — клю́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири клю́чки Орфографічний словник української мови
  3. ключка — див. палиця Словник синонімів Вусика
  4. ключка — -и, ж. 1》 Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. || Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь. 2》 Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо. 3》 спорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ключка — Гачок, гак, гачник Словник чужослів Павло Штепа
  6. ключка — КЛЮ́ЧКА, и, ж. 1. Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування і т. ін. чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю .. Словник української мови у 20 томах
  7. ключка — клю́чка: ◊ знайти́ собі́ клю́чку посваритися (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ключка — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. Словник синонімів української мови
  9. ключка — Клю́чка, -чки, -чці; -чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ключка — КЛЮ́ЧКА, и, ж, 1. Дерев’яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю.. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (Горд. Словник української мови в 11 томах