1. Словник української мови Грінченка

ключкувати

Ключкува́ти, -ку́ю, -єш

гл.

1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ. Желех.

2) Дѣлать увертки, увертываться. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключкувати — ключкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ключкувати — -ую, -уєш, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні боки, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ключкувати — КЛЮЧКУВА́ТИ, у́є, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні боки, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.). Заєць виявився кмітливим, скочувався клубком із пагорба, вправно ключкував між кущами так, що ми тільки вуха його бачили (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. ключкувати — КЛЮЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні сторони, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.). Словник української мови в 11 томах