ключка
КЛЮ́ЧКА, и, ж,
1. Дерев’яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось.
Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю.. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (Горд., Чужу ниву.., 1956, 171);
То був старий грек.., що виходив насмикати ключкою сіна для коней (Руд., Остання шабля, 1959, 201);
Дмитро.. підійшов до криниці, торкнувся рукою намерзлої ключки журавля (Стельмах, II, 1962, 398);
// Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь.
Галина в брезентових рукавицях залізною ключкою вимішувала в чані брили старого асфальту (Зар., Світло, 1961, 19).
2. Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо.
На ключку почепила рушник (Сл. Гр.);
Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину й сів мовчки на лавці (Головко, II, 1957, 38).
3. спорт. Палиця з загнутим кінцем, пристосована для гри в хокей.
Шайба здавалася якоюсь маленькою примхливою істотою, яка не бажала підкорятися динамівським ключкам (Веч. Київ, 18.1 1966, 3).
4. діал. Паросток.
Ключки пускати (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- ключка — Клю́чка: — («запутати в ключку») сильце [III] — зачіпка, причина [50] Словник з творів Івана Франка
- ключка — клю́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири клю́чки Орфографічний словник української мови
- ключка — див. палиця Словник синонімів Вусика
- ключка — -и, ж. 1》 Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. || Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь. 2》 Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо. 3》 спорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ключка — Гачок, гак, гачник Словник чужослів Павло Штепа
- ключка — КЛЮ́ЧКА, и, ж. 1. Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування і т. ін. чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю .. Словник української мови у 20 томах
- ключка — клю́чка: ◊ знайти́ собі́ клю́чку посваритися (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ключка — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. Словник синонімів української мови
- ключка — Клю́чка, -чки, -чці; -чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ключка — Ключка, -ки ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. Словник української мови Грінченка