ключка

КЛЮ́ЧКА, и, ж.

1. Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування і т. ін. чогось.

Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю .. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (К. Гордієнко);

Мертва тиша стоїть тут, навіть ключка журавля з навішеним відром не обізвалась ні скрипінням, ні перестуком краплин (М. Стельмах);

То був старий грек.., що виходив насмикати ключкою сіна для коней (М. Руденко);

Це була неглибока, обнесена муром криничка у видолинку, з якої воду дiставали ключкою (Р. Андріяшик);

Сюди вiн колись бiг, впавши на ключку, котрою дiстають втопленi в колодязi вiдра (Ю. Мушкетик);

// Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь.

Галина в брезентових рукавицях залізною ключкою вимішувала в чані брили старого асфальту (М. Зарудний).

2. Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання чого-небудь (одягу, рушника і т. ін.).

На ключку почепила рушник (Сл. Б. Грінченка);

Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину й сів мовчки на лавці (А. Головко).

3. Палиця із загнутим верхнім кінцем, яку використовують для опори під час ходьби; патериця (у 1 знач.).

Попід городами шкандибає бабисько, погане, перехняблене. Додибало до весільного двору, зіперлося на ключку (В. Дрозд).

4. спорт. Палиця із загнутим кінцем для гри в хокей.

В недiлю ми з ключками ходимо на ковзанку (В. Нестайко);

Перш ніж ступимо ми, ступає він. А поперед нього – довгий хобот дозиметра, схожий на хокейну ключку (А. Михайленко);

Я .. ховав під канапою грамофонні платівки й хокейні ключки (С. Жадан).

5. діал. Паросток.

Ключки пускати (Сл. Б. Грінченка).