ключиця

Значення в інших словниках

1. ключиця — ключи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. ключиця — -і, ж., анат. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ключиця — КЛЮЧИ́ЦЯ, і, ж., анат. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини і хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою. Ключиця передає фізичні сигнали від верхньої кінцівки до осьового скелета (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
4. ключиця — КЛЮЧИ́ЦЯ (кістка, що з'єднує лопатку з грудною кліткою), ПЕ́РЕПЕЛО діал. — Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, — повідомляє лікар (І. Багмут); Вже Горілкодуй, з розрубленим по саме перепело плечем, повалився (М. Старицький). Словник синонімів української мови
5. ключиця — КЛЮЧИ́ЦЯ, і, ж. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з’єднує лопатку з грудною кісткою. Тепер ще й зверху стала шия боліти і до ключиці біль іде (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах