1. Словник української мови у 20 томах

ключар

КЛЮЧА́Р, я́, ч.

1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь.

[Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка);

Зупинився поруч з ключарем озброєний вартовий (Т. Осьмачка).

2. заст. Ключник (у 1 знач.).

Не було нікого коло неї, тільки старий недужий ключар панський сидів у хаті (Марко Вовчок).

3. рел.-церк. Духовна особа, що завідує церковним начинням.

– Я раз Усього був у нього для дитини, Як занедужала, а брат ключар щоднини Шле глечик молока через дяка (І. Франко);

Мастра мені потім розповідала, що ключар перестав давати їй для жертовного узливання оливу, вино та мед (І. Білик);

Найнижчі ж священнослужителі – приміром, наші диякони й ключарі – благословляють кропилами (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключар — ключа́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ключар — -я, ч. 1》 Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. 2》 заст. Те саме, що ключник 1). 3》 Духовна особа, що завідує церковним начинням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ключар — Ключник, той, що пильнує ключів і замків Словник застарілих та маловживаних слів
  4. ключар — КЛЮЧА́Р (той, хто зберігає ключі від чогось), КЛЮ́ЧНИК, ШАФА́Р діал. (Панса:) Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Не було нікого коло неї... Словник синонімів української мови
  5. ключар — Ключа́р, -ря́, -ре́ві; -чарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ключар — КЛЮЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. [Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в’язнів випустив смерком (Л. Укр., II, 1951, 460). 2. заст. Те саме, що клю́чник... Словник української мови в 11 томах