1. Орфографічний словник української мови

ключар

ключа́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключар — -я, ч. 1》 Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. 2》 заст. Те саме, що ключник 1). 3》 Духовна особа, що завідує церковним начинням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ключар — КЛЮЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. [Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Зупинився поруч з ключарем озброєний вартовий (Т. Осьмачка). 2. заст. Ключник (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  3. ключар — Ключник, той, що пильнує ключів і замків Словник застарілих та маловживаних слів
  4. ключар — КЛЮЧА́Р (той, хто зберігає ключі від чогось), КЛЮ́ЧНИК, ШАФА́Р діал. (Панса:) Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Не було нікого коло неї... Словник синонімів української мови
  5. ключар — Ключа́р, -ря́, -ре́ві; -чарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ключар — КЛЮЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. [Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в’язнів випустив смерком (Л. Укр., II, 1951, 460). 2. заст. Те саме, що клю́чник... Словник української мови в 11 томах