1. Словник української мови в 11 томах

ключар

КЛЮЧА́Р, я́, ч.

1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь.

[Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в’язнів випустив смерком (Л. Укр., II, 1951, 460).

2. заст. Те саме, що клю́чник 1.

Не було нікого коло неї, тільки старий недужий ключар панський сидів у хаті (Вовчок, Вибр., 1937, 19).

3. Духовна особа, що завідує церковним начинням.

— Я раз Усього був у нього для дитини. Як занедужала, а брат ключар щоднини Шле глечик молока через дяка (Фр., XIII, 1954, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключар — ключа́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ключар — -я, ч. 1》 Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. 2》 заст. Те саме, що ключник 1). 3》 Духовна особа, що завідує церковним начинням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ключар — КЛЮЧА́Р, я́, ч. 1. Той, хто зберігає ключі від чого-небудь. [Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Зупинився поруч з ключарем озброєний вартовий (Т. Осьмачка). 2. заст. Ключник (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. ключар — Ключник, той, що пильнує ключів і замків Словник застарілих та маловживаних слів
  5. ключар — КЛЮЧА́Р (той, хто зберігає ключі від чогось), КЛЮ́ЧНИК, ШАФА́Р діал. (Панса:) Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Не було нікого коло неї... Словник синонімів української мови
  6. ключар — Ключа́р, -ря́, -ре́ві; -чарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)