кляштор

(польс.)

1. Католицький монастир у вигляді храму, до бічного входу котрого прилягав двір, оточений келіями та учбовими приміщеннями. Зводився у Польщі.

2. Келії монахів або монахинь у католицькому монастирі.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляштор — КЛЯ́ШТОР, у, ч. Католицький монастир. Багацько вже захопили [ляхи] православних церков і монастирів і поперероблювали їх на костьоли і кляштори (О. Стороженко); – Я в Луцькому кляшторі вчився; на попа готовився (О. Словник української мови у 20 томах
  2. кляштор — КЛЯ́ШТОР, у, ч. Католицький монастир. Багацько вже захопили [ляхи] православних церков і монастирів і поперероблювали їх на костьоли і кляштори (Стор., І, 1957, 366); Згадалася петиція настоятеля кляштору, підписана духовенством усіх трьох костьолів міста (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 170). Словник української мови в 11 томах
  3. кляштор — Кля́штор: — католицький монастир [53] — монастир [IV] — римо-католицький монастир [44-2] Словник з творів Івана Франка
  4. кляштор — кля́штор 1. монастир (ст): Вона воліла кпяштор, чим мою любов... (Вільде) 2. молодіжна гра (ст): Сальон відкривався звичайно на великі “оказії': “молоді” забавлялися у ріжні ігри: “кляштор”, “почта” і т.п. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кляштор — кля́штор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. кляштор — Католицький монастир Словник застарілих та маловживаних слів
  7. кляштор — -у, ч. Католицький монастир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. кляштор — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
  9. кляштор — Кляштор, -ра м. Католическій монастырь. Будувать кляштори і костьоли. Стор. МПр. 45. Словник української мови Грінченка
  10. кляштор — Манастир Словник чужослів Павло Штепа
  11. кляштор — Кля́штор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)